Хронічний пієлонефрит: симптоми, причини та лікування
- Визначення хронічного пієлонефриту
- Фактори, які сприяють розвитку хронічного пієлонефриту
- Основні ознаки хронічного пієлонефриту
- Погляд професіоналів на лікування хронічного пієлонефриту
- Методи діагностики хронічного пієлонефриту
- Методи терапії хронічного пієлонефриту
- Засоби профілактики хронічного пієлонефриту
- Незвичайні аспекти хронічного пієлонефриту
- Запитання по темі
Визначення хронічного пієлонефриту
Хронічний пієлонефрит є запальним захворюванням нирок, що характеризується тривалим прогресуючим ураженням паренхіми нирки та ниркового лотка. При цьому відбувається структурна зміна ниркової тканини, супроводжується дистрофічними та фіброзними процесами. В результаті цього розвивається поступова втрата функціональної активності нирок, що може призвести до серйозних ускладнень, включаючи хронічну ниркову недостатність.
Хронічний пієлонефрит може виникнути внаслідок повторюваних або хронічних інфекцій сечовивідних шляхів, обструкції мочеточників, порушення дорогоцінних факторів або тривалого застосування нефротоксичних препаратів. Хвороба характеризується тривалим і повільним перебігом без яскраво виражених симптомів на початкових стадіях, що ускладнює її діагностику і може призвести до прогресування ураження нирок.
Список діагностичних послуг:
Фактори, які сприяють розвитку хронічного пієлонефриту
Розвиток хронічного пієлонефриту може бути обумовлений різними факторами, включаючи рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів, порушення сечовидільної функції, обструкцію сечовивідних шляхів, наявність уретеральних стентів або катетерів, а також спадкові передбачення. Іншими потенційними причинами є недостатній рівень споживання рідини, тривале застосування неправильно підібраних препаратів та системні захворювання, такі як цукровий діабет або аутоімунні стани, які можуть сприяти розвитку пієлонефриту.
- Рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів: постійне запалення може призвести до хронічного пієлонефриту.
- Порушення сечовивідільної функції: обструкція або порушення виділення сечі можуть сприяти розвитку пієлонефриту.
- Наявність уретеральних стентів або катетерів: тривале перебування цих пристроїв може збільшити ризик інфекції та запалення.
- Спадкові нахил: генетичні фактори можуть відігравати роль в виникненні хронічного пієлонефриту.
- Тривале застосування неправильно підібраних препаратів: неконтрольоване лікування інфекцій сечовивідних шляхів може ускладнити ситуацію і сприяти хронізації процесу.
Отримати консультацію
Основні ознаки хронічного пієлонефриту
Хронічний пієлонефрит часто проходить без симптомів на початкових стадіях, але з часом може проявитися різними симптомами, такими як постійне відчуття втоми, слабкість, загальне нездужання, втрата апетиту, зміни в сечі та підвищена температура тіла. Пацієнти також можуть відчувати біль у попереку або боці, часте сечовипускання, набряки та підвищений артеріальний тиск. Іноді з’являються симптоми інтоксикації, такі як нудота, блювота, біль у животі та порушення стільця. У разі наявності подібних ознак важливо звернутися до лікаря для діагностики та своєчасного лікування хронічного пієлонефриту.
- Втомленість та слабкість: постійне відчуття втоми та слабкості може бути одним із перших ознак хронічного пієлонефриту, пов’язаного з порушенням функції нирок.
- Болі в попереку та боці: пацієнти часто скаржаться на болі в області попереку або боку, які можуть підсилюватися під час фізичного навантаження або сечовипускання.
- Зміни в сечі: поява крові, гною або зміна кольору сечі може свідчити про хронічний запальний процес в нирках.
- Відёми: хронічний пієлонефрит може призвести до затримки рідини в організмі, що проявляється відёмами, особливо в області обличчя, рук та ніг.
- Підвищений артеріальний тиск: пацієнти з хронічним пієлонефритом можуть відчувати підвищений артеріальний тиск через порушення функції нирок та затримку рідини в організмі.
Погляд професіоналів на лікування хронічного пієлонефриту
Думка експертів з лікування хронічного пієлонефриту базується на комплексному підході, який передбачає корекцію лікувальної тактики в залежності від форми та ступеня захворювання. Лікарі зазвичай рекомендують застосування антибіотиків для боротьби з інфекцією та запобігання можливих ускладнень. Однак підхід до лікування також може включати рекомендації зі зміни способу життя, дієти та режиму питного режиму, а також заходи щодо усунення факторів, які сприяють рецидивам захворювання.
Експерти також підкреслюють важливість регулярного моніторингу стану нирок та обстеження пацієнтів з хронічним пієлонефритом для контролю ефективності лікування та виключення можливих ускладнень. Індивідуальний підхід до кожного пацієнта, врахування особливостей його стану та наявність супутніх захворювань вважаються ключовими у практиці лікарів при лікуванні хронічного пієлонефриту.
Методи діагностики хронічного пієлонефриту
Для діагностики хронічного пієлонефриту лікарі можуть застосовувати ряд методів, включаючи клінічний аналіз сечі з визначенням наявності лейкоцитів і бактерій, аналіз крові для оцінки показників запалення та функції нирок, а також ультразвукове обстеження нирок для визначення структурних змін та наявності каменів у органах сечовидільної системи. Додаткові методи діагностики можуть включати комп’ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ), цистоскопію та бактеріологічні дослідження сечі для визначення чутливості до антибактеріальних препаратів.
- Клінічний аналіз сечі: включає оцінку наявності лейкоцитів, бактерій та інших параметрів, які вказують на запальний процес у нирках.
- Аналіз крові: дозволяє визначити показники запалення та функції нирок через визначення рівня креатиніну, сечовини та інших показників.
- Ультразвукове дослідження нирок: допомагає виявити структурні зміни, камені та інші патології в нирках та сечовивідних шляхах.
- Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ): більш детальні методи дослідження для визначення стану нирок та оточуючих тканин.
- Цистоскопія: метод, що дозволяє візуально досліджувати сечовивіддільні шляхи та виявляти наявність змін, таких як запалення чи пухлини.
Чому «b-healthy clinic»?
Методи терапії хронічного пієлонефриту
- Застосування антибіотиків: Одним з ключових методів терапії хронічного пієлонефриту є назначення відповідних антибіотиків для боротьби з бактеріальною інфекцією та запобігання ускладнень.
- Контроль артеріального тиску: Пацієнтам з хронічним пієлонефритом рекомендується регулярно здійснювати вимірювання артеріального тиску та підтримувати його на оптимальному рівні для покращення функції нирок.
- Гідратація організму: Важливим аспектом лікування є підтримання належного рівня гідратації шляхом вживання достатньої кількості рідини, що сприяє виведенню токсинів з організму та покращенню функції нирок.
- Корекція дієти: Пацієнтам часто рекомендується дотримуватися дієти з низьким вмістом солі та обмеженням білкових продуктів, щоб зменшити навантаження на нирки та покращити загальний стан.
- Хірургічне втручання: У випадку наявності каменів у нирках або проблем з сечовипускними шляхами, може знадобитися хірургічна операція для їх видалення та відновлення нормального кровотоку в органах сечовидільної системи.
Засоби профілактики хронічного пієлонефриту
- Дотримання гігієни сечовивідних шляхів: регулярне миття статевих органів та правильна техніка сечовипускання допомагають запобігти потраплянню бактерій у сечовідвідні шляхи.
- Збільшення споживання води: вживання достатньої кількості води сприяє розведенню сечі, що допомагає позбутися бактерій та токсинів з організму.
- Контроль артеріального тиску: стабілізація артеріального тиску важлива для збереження здоров’я нирок та запобігання розвитку пієлонефриту.
- Своєчасне лікування інфекцій сечовидідної системи: швидкий звернення до лікаря при перших ознаках інфекції дозволяє запобігти її поширенню та ускладненням.
- Уникання переохолодження та контроль рівня фізичної активності: підтримання оптимальної температури тіла та помірні фізичні навантаження допомагають зберегти здоров’я нирок та запобігти розвитку хронічного пієлонефриту.