Хронічний пієлонефрит

Хронический пиелонефрит: симптомы, причины и лечение

Хронічний пієлонефрит: симптоми, причини та лікування

Визначення хронічного пієлонефриту

Хронічний пієлонефрит є запальним захворюванням нирок, що характеризується тривалим прогресуючим ураженням паренхіми нирки та ниркового лотка. При цьому відбувається структурна зміна ниркової тканини, супроводжується дистрофічними та фіброзними процесами. В результаті цього розвивається поступова втрата функціональної активності нирок, що може призвести до серйозних ускладнень, включаючи хронічну ниркову недостатність.

Хронічний пієлонефрит може виникнути внаслідок повторюваних або хронічних інфекцій сечовивідних шляхів, обструкції мочеточників, порушення дорогоцінних факторів або тривалого застосування нефротоксичних препаратів. Хвороба характеризується тривалим і повільним перебігом без яскраво виражених симптомів на початкових стадіях, що ускладнює її діагностику і може призвести до прогресування ураження нирок.

Фактори, які сприяють розвитку хронічного пієлонефриту

Розвиток хронічного пієлонефриту може бути обумовлений різними факторами, включаючи рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів, порушення сечовидільної функції, обструкцію сечовивідних шляхів, наявність уретеральних стентів або катетерів, а також спадкові передбачення. Іншими потенційними причинами є недостатній рівень споживання рідини, тривале застосування неправильно підібраних препаратів та системні захворювання, такі як цукровий діабет або аутоімунні стани, які можуть сприяти розвитку пієлонефриту.

  • Рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів: постійне запалення може призвести до хронічного пієлонефриту.
  • Порушення сечовивідільної функції: обструкція або порушення виділення сечі можуть сприяти розвитку пієлонефриту.
  • Наявність уретеральних стентів або катетерів: тривале перебування цих пристроїв може збільшити ризик інфекції та запалення.
  • Спадкові нахил: генетичні фактори можуть відігравати роль в виникненні хронічного пієлонефриту.
  • Тривале застосування неправильно підібраних препаратів: неконтрольоване лікування інфекцій сечовивідних шляхів може ускладнити ситуацію і сприяти хронізації процесу.

Отримати консультацію

Якщо у вас спостерігаються подібні симптоми, радимо записатися на прийом до лікаря. Своєчасна консультація запобіжить негативним наслідкам для вашого здоров'я.
Дізнатися подробиці про захворювання, ціни на лікування та записатися на консультацію до фахівця Ви можете за телефоном:

Основні ознаки хронічного пієлонефриту

Хронічний пієлонефрит часто проходить без симптомів на початкових стадіях, але з часом може проявитися різними симптомами, такими як постійне відчуття втоми, слабкість, загальне нездужання, втрата апетиту, зміни в сечі та підвищена температура тіла. Пацієнти також можуть відчувати біль у попереку або боці, часте сечовипускання, набряки та підвищений артеріальний тиск. Іноді з’являються симптоми інтоксикації, такі як нудота, блювота, біль у животі та порушення стільця. У разі наявності подібних ознак важливо звернутися до лікаря для діагностики та своєчасного лікування хронічного пієлонефриту.

  • Втомленість та слабкість: постійне відчуття втоми та слабкості може бути одним із перших ознак хронічного пієлонефриту, пов’язаного з порушенням функції нирок.
  • Болі в попереку та боці: пацієнти часто скаржаться на болі в області попереку або боку, які можуть підсилюватися під час фізичного навантаження або сечовипускання.
  • Зміни в сечі: поява крові, гною або зміна кольору сечі може свідчити про хронічний запальний процес в нирках.
  • Відёми: хронічний пієлонефрит може призвести до затримки рідини в організмі, що проявляється відёмами, особливо в області обличчя, рук та ніг.
  • Підвищений артеріальний тиск: пацієнти з хронічним пієлонефритом можуть відчувати підвищений артеріальний тиск через порушення функції нирок та затримку рідини в організмі.

Погляд професіоналів на лікування хронічного пієлонефриту

Думка експертів з лікування хронічного пієлонефриту базується на комплексному підході, який передбачає корекцію лікувальної тактики в залежності від форми та ступеня захворювання. Лікарі зазвичай рекомендують застосування антибіотиків для боротьби з інфекцією та запобігання можливих ускладнень. Однак підхід до лікування також може включати рекомендації зі зміни способу життя, дієти та режиму питного режиму, а також заходи щодо усунення факторів, які сприяють рецидивам захворювання.

Експерти також підкреслюють важливість регулярного моніторингу стану нирок та обстеження пацієнтів з хронічним пієлонефритом для контролю ефективності лікування та виключення можливих ускладнень. Індивідуальний підхід до кожного пацієнта, врахування особливостей його стану та наявність супутніх захворювань вважаються ключовими у практиці лікарів при лікуванні хронічного пієлонефриту.

Методи діагностики хронічного пієлонефриту

Для діагностики хронічного пієлонефриту лікарі можуть застосовувати ряд методів, включаючи клінічний аналіз сечі з визначенням наявності лейкоцитів і бактерій, аналіз крові для оцінки показників запалення та функції нирок, а також ультразвукове обстеження нирок для визначення структурних змін та наявності каменів у органах сечовидільної системи. Додаткові методи діагностики можуть включати комп’ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ), цистоскопію та бактеріологічні дослідження сечі для визначення чутливості до антибактеріальних препаратів.

  • Клінічний аналіз сечі: включає оцінку наявності лейкоцитів, бактерій та інших параметрів, які вказують на запальний процес у нирках.
  • Аналіз крові: дозволяє визначити показники запалення та функції нирок через визначення рівня креатиніну, сечовини та інших показників.
  • Ультразвукове дослідження нирок: допомагає виявити структурні зміни, камені та інші патології в нирках та сечовивідних шляхах.
  • Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ): більш детальні методи дослідження для визначення стану нирок та оточуючих тканин.
  • Цистоскопія: метод, що дозволяє візуально досліджувати сечовивіддільні шляхи та виявляти наявність змін, таких як запалення чи пухлини.

Чому «b-healthy clinic»?

1
Лікування проводиться за новітніми стандартами, що забезпечує ефективність та безпеку
2
Проводимо точний аналіз захворювання для вибору оптимального плану лікування
3
Використовуємо передові технології для швидкої та точної діагностики
4
Забезпечуємо якісне обслуговування та пропонуємо вигідні цінові умови

Методи терапії хронічного пієлонефриту

Лікування хронічного пієлонефриту визначається ступенем захворювання, причиною його виникнення та наявністю ускладнень. Основу терапії становить використання антибіотиків для усунення бактеріальної інфекції, контроль артеріального тиску та підтримання гідратації організму. Пацієнтам також може бути рекомендована корекція дієти, включаючи обмеження споживання солі та реалізацію здорового способу життя. У випадках важких форм хронічного пієлонефриту може знадобитися хірургічне втручання для видалення каменів з нирок або відновлення сечовивідних шляхів.

  • Застосування антибіотиків: Одним з ключових методів терапії хронічного пієлонефриту є назначення відповідних антибіотиків для боротьби з бактеріальною інфекцією та запобігання ускладнень.
  • Контроль артеріального тиску: Пацієнтам з хронічним пієлонефритом рекомендується регулярно здійснювати вимірювання артеріального тиску та підтримувати його на оптимальному рівні для покращення функції нирок.
  • Гідратація організму: Важливим аспектом лікування є підтримання належного рівня гідратації шляхом вживання достатньої кількості рідини, що сприяє виведенню токсинів з організму та покращенню функції нирок.
  • Корекція дієти: Пацієнтам часто рекомендується дотримуватися дієти з низьким вмістом солі та обмеженням білкових продуктів, щоб зменшити навантаження на нирки та покращити загальний стан.
  • Хірургічне втручання: У випадку наявності каменів у нирках або проблем з сечовипускними шляхами, може знадобитися хірургічна операція для їх видалення та відновлення нормального кровотоку в органах сечовидільної системи.

Засоби профілактики хронічного пієлонефриту

Профілактика хронічного пієлонефриту включає в собі ряд заходів, спрямованих на запобігання виникненню інфекцій сечовивідних шляхів. Це полягає у дотриманні гігієнічних норм при сечовиділенні, важливості особистої гігієни, вживанні достатньої кількості води для покращення процесу видалення бактерій і токсинів з нирок, регулярного контролю артеріального тиску і своєчасного лікування інфекцій сечовивідної системи. Також рекомендується уникати переохолодження, контролювати рівень цукру в крові при наявності діабету, і стежити за рівнем фізичної активності, щоб зменшити ризик розвитку хронічного пієлонефриту.

  • Дотримання гігієни сечовивідних шляхів: регулярне миття статевих органів та правильна техніка сечовипускання допомагають запобігти потраплянню бактерій у сечовідвідні шляхи.
  • Збільшення споживання води: вживання достатньої кількості води сприяє розведенню сечі, що допомагає позбутися бактерій та токсинів з організму.
  • Контроль артеріального тиску: стабілізація артеріального тиску важлива для збереження здоров’я нирок та запобігання розвитку пієлонефриту.
  • Своєчасне лікування інфекцій сечовидідної системи: швидкий звернення до лікаря при перших ознаках інфекції дозволяє запобігти її поширенню та ускладненням.
  • Уникання переохолодження та контроль рівня фізичної активності: підтримання оптимальної температури тіла та помірні фізичні навантаження допомагають зберегти здоров’я нирок та запобігти розвитку хронічного пієлонефриту.

Незвичайні аспекти хронічного пієлонефриту

Хоча хронічний пієлонефрит часто асоціюється з класичними симптомами, такими як біль у області нирок та зміни в сечі, деякі випадки захворювання можуть перебігати приховано або імітувати інші захворювання сечовивідної системи. Наприклад, у пацієнтів з основними захворюваннями нирок або цукровим діабетом симптоми хронічного пієлонефриту можуть бути менш виразними або маскувати симптоматику іншого захворювання, що ускладнює діагностику. Також, перебіг хронічного пієлонефриту може бути різноманітним і залежати від індивідуальних особливостей пацієнта, що підкреслює важливість професіональної оцінки та індивідуалізованого підходу до лікування цього захворювання.

Запитання по темі

Які фактори можуть сприяти розвитку хронічного пієлонефриту?

Ряд факторів може сприяти розвитку хронічного пієлонефриту, включаючи рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів, порушення сечовидільної функції, сечокам’яну хворобу, наявність уретеральних стентів або катетерів, а також спадкові схильності.

Які методи діагностики використовуються для виявлення хронічного пієлонефриту?

Для виявлення хронічного пієлонефриту використовуються різноманітні методи діагностики, включаючи клінічний аналіз сечі з визначенням наявності запальних явищ, аналіз крові із оцінкою показників запалення та функції нирок, ультразвукове дослідження нирок для виявлення структурних змін, а також складніші методи, такі як комп’ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ), для більш детальної оцінки стану нирок та сечовивідної системи.

Які можуть бути довгострокові наслідки хронічного пієлонефриту?

Хронічний пієлонефрит, якщо не лікуються адекватно, може призвести до серйозних довгострокових наслідків, включаючи поступове погіршення функції нирок, розвиток ниркової недостатності, утворення шрамової тканини в нирках, появу гіпертонії, а також збільшення ризику розвитку інших ускладнень, таких як інфекції сечовивідних шляхів, амілоїдоз та навіть можливість розвитку раку нирок. Важливо вчасно звертатися до лікаря при перших ознаках пієлонефриту для запобігання можливих довгострокових проблем і ускладнень.

Які фактори можуть сприяти виникненню хронічного пієлонефриту у дітей?

У дітей фактори, що сприяють виникненню хронічного пієлонефриту можуть включати аномалії сечовідвідної системи, вроджені аномалії нирок, а також порушення утворення сечі. Часті рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів, порушення у виділенні сечі, дисфункція сечового міхура та наслідкові фактори також можуть бути ризиковими чинниками, які сприяють розвитку пієлонефриту у дітей. Важливо своєчасно виявляти і контролювати подібні ризики для профілактики та ефективного лікування цього стану у дітей.